Записки з останнього ряду 6 серія дивитись онлайн українською

Я не думаю, що Мун О злісний антагоніст в класичному розумінні. Це психологічний трилер, який скоріше підкреслює, що будь-хто інший на його місці міг вчинити так само. Тут немає чорно-білої моралі. «Записки з останнього ряду» не намагається зробити з Мун О карикатурного антагоніста, бо саме в його людяності, слабкості та вразливості криється основна трагедія.

Я думаю тут йдеться про те, що кожен, хто відчував професійну стагнацію чи творчий застій, може зрозуміти, як легко піддатися спокусі, коли в твоє життя входить хтось, хто може «оживити» його. І Кан став для Мун О свого роду наркотиком — він приносив не просто текст, він приносив життя, якого професор був позбавлений у своїх чотирьох стінах і нудних лекціях. Ми не можемо його виправдати, особливо в стосунках з дружиною, але тут і не йдеться про сильного персонажа, який в усьому буде ідеальним. Нам дають причини і розвиток подій, а далі аналізує вже глядач.

Легко засуджувати Мун О за те, що він не зупинив процес, але серіал демонструє, як швидко люди можуть звикати до «споживання» чужих таємниць. Коли вони отримують доступ до цікавої історії, етика часто відходить на другий план перед цікавістю. Це не злочинна одержимість у звичному розумінні, це падіння через неможливість відвести погляд. Знову ж таки, хтось достатньо сильний, щоб цьому противитись, але з таких персонажів, які є меншістю в суспільстві, такого психологічного дослідження та історії не побудуєш.

Якби Мун О був успішним письменником, йому, можливо, було б простіше відсторонитися від І Кана. Але оскільки він сам зазнав невдачі не тільки в творчості, але й в стосунках, І Кан стає його єдиною можливістю реалізуватися, хай і через «паразитну» творчість. Тут немає чорно-білої моралі, тут є відчай людини, яка боїться назавжди залишитися «ніким».

Засуджувати легко — це і є головна пастка для глядача. Сценаристи спеціально розставляють акценти так, щоб глядачі не просто спостерігали за героєм, а запитували себе: «А чи не перейшов би я цю межу, якби мені дали можливість доторкнутися до геніальності чи таємниці, від якої захоплює дух?» Ви ж всі дивились цей серіал, ви ж теж були захоплені історією. Лиш в фіналі кожен і з нас почав формувати якусь думку, а до того ми по суті були занурені в свого роду детектив. Тож засуджувати чи виправдовувати Мун О в обох випадках досить суперечливо, адже з одного боку це неправильно лізти в чуже життя, а з іншого – багато людей роблять це через певні причини, тригери і таке інше, але ж знову таки вкотре повторюсь, що вони не є виправданням, а лиш підкреслють, що людська психологія не проста, а часто й ірраціональна.

Доповнення до попереднього відгуку. Важливий елемент, якому я не надав великої уваги в попередньому відгуку сконцентрувавшись на інших темах.

Ставлення Мун О до жінок у серіалі є відображенням його власної внутрішньої порожнечі та егоцентризму. Спираючись на події в дорамі його поведінку щодо жінок можна охарактеризувати наступним чином.

Свідоме ігнорування та емоційне нехтування Джо Хьон Сук. Мун О ставиться до своєї дружини, психотерапевтки Джо Хьон Сук, як до «фонового елемента» свого життя. Він не бачить у ній окрему особистість, а сприймає її як частину свого побуту, якою можна нехтувати заради власних амбіцій чи спостережень.

Коли Хьон Сук переживає фізичний біль чи психологічні кризи (зокрема, пов'язані з їхніми невдачами у спробах мати дітей), він часто залишає її наодинці. Для нього її реальні переживання — це щось «буденне» і нецікаве, на відміну від драматичних «історій», які він шукає в І Кані.

Його егоїзм призводить до того, що вона зрештою йде від нього. Навіть тоді він не намагається зрозуміти її мотиви, а лише плете параноїдальні вигадки про її можливий роман, що зайвий раз підкреслює, як глибоко він занурений у власні хворобливі фантазії.

Хвороблива ідеалізація та одержимість Ин Джу.
Ставлення до Ин Джу — це інша крайність, що випливає з його комплексу неповноцінності.
Образ «недосяжного ідеалу». Ин Джу для нього — це не стільки жива людина, скільки символ успіху його суперника, Кім Су-хуна. Він закоханий у цей образ десятиліттями, і ця «нерозділена любов» для нього — спосіб романтизувати власну невдачу.

Він стає одержимим нею через тексти І Кана, які проникають у приватне життя родини Ин Джу. Замість того, щоб поважати її кордони, він використовує ці «підглядання» як допінг для своєї творчої уяви. Він «споживає» її образ, щоб відчути хоч якусь причетність до неї та «успішного» світу, який йому самому не підкорився.

На його місці міг бути будь-хто, хто відчуває глибоку незадоволеність собою. І це ще одне повчання для глядача. Мун О не бачить у жінках партнерів чи людей із власними почуттями.
Дружина для нього — це реальність, яка «тисне» і нагадує про його сірість.
Ин Джу — це фантазія, яка дозволяє йому втекти від цієї реальності.

Фактично, обидві жінки в його житті стають "жертвами" його неспроможності жити справжнім життям. Він ігнорує реальну близькість (дружину) і ганяється за примарним образом (Ин Джу), тому що боїться зустрітися з самим собою — людиною, яка не змогла реалізувати свої таланти та втратила здатність до емпатії.

Напевно, що саме через це викривлене ставлення до жінок І Кан так легко зміг маніпулювати Мун О, просто підкидаючи йому сценарії.

Мені стало шкода Мун О. Його молода незміцніла письменницька душа обламалась об жорстку критику, та ще й не абикого, а друга, породивши невпевненість у своїх творіннях. До цього додалось нещасливе кохання, успіх друга та його щасливе життя. Проживаючи своє життя з сумнівами, невпевненістю, письменницькою кризою, він не навчився співчувати, розуміти та відчувати біль інших. Якби він був дійсно поганою людиною, то б його дружина, яка також і психотерапевт, давно б покинула його, але вона увесь цей час залишалась з ним. Шкода, що він так і не зміг відпустити все те, що тримав в душі ціле життя. Ось тому дружина і здалась. Але, мені здається, якби в його житті ще раніше з'явився хтось на кшталт І Кана, хто б розворушив, зацікавив, змусив діяти, він би відпустив свої старі почуття, поринувши в те, що його захоплює. Саме такого тригера не вистачало Мун О в житті.