Юнацтво 4 серія дивитись онлайн українською

Цікавий серіал. От думаєш,чи завжди винні батьки в тому,що робить підліток? Адже він живе в їхньому середовищі, і ніби їхнє виховання має на нього сильний вплив. Добре,що в мене немає дітей,бо тоді б мене,напевно,забирала швидка,після перегляду серіалу. Тому, просто ридала від самої ситуації.

Від цього серіалу може тріснути серце

Жорстокість в сім'ї породжує жорстокість в своєму оточенні. Як легко батьки відмовляються від своєї дитини, як швидко хочуть забути його. Я не плакала вкінці, мені противно було слухати, як вони " відбілюють" одне одного і знімають свою відповідальність.

Цей серіал про безвихідь та лють, котра може захватити все твоє нутро і ти бажаєш покінчити з образником, А там будь що буде. Він підліток, він відповідає лише за себе, на ньому немає обов'язків від яких хтось залежить, тому можна, треба покінчити з образником, бо терпіти вже нема сил. Я дивилася цей серіал, немов про себе.
Коли я була у 9-му класі до нас часто приходив син завуча, він навчався вже в інституті. Був значно старший. Він приходив і постійно нас ображав. Він міг стати п'ятою комусь на пальці, крутитися на каблуці і дивитися в очі жертві. Міг просто дати ляпаса. Йому можна було все, А вчителя не помічали цього. А ми не могли жалітися , бо ми не стукачі. І одного разу мій терпець урвався. Мені в потилиці прилетіло пів яблука, весняного гольдена, котре було вже немов вапно..він його жер, А потім вирішив кинути комусь у голову. Я була тою жертвою. В мене родина військових. Були 90-ті. Дядько привіз балончик з нервово-паралітичним газом. Я підійшла з тим балончиком до нього і натиснула. Я тисла навіть тоді, коли він знепритомнів, А балончик вибили в мене з рук.
На щастя його відкачали. А мене виперли зі школи з атестатом особого зразка, я була відмінниця.
Шкода Джеймі. Він жертва

файно .подобайка.знято кльово.

Один із кращих міні-серіалів за останні роки. Фантастична режисерська та операторські роботи, неймовірна акторська гра, особливо від Грема. Дуже рекомендую вдумливим та уважним глядачам!

Це однозначно одні із найкращих акторських робіт, що я бачила за все своє життя

Дуже вразив серіал. У мене син підліток. Я весь час знала одне- говори з ним, 100, 10000 разів проговорюй усе, питай, цікався, і не критикуй, не знецінюй!!!!!!
Я по спеціальності психолог, можливо це і допомогло. Усі батьки, діти який наближаються до підліткового віку- беріться за самоосвіту, за книжки по психології! Це може врятувати життя вашої дитини і ще чиєїсь! Батьківство-це виклик перед долею, варто бути «озброєним».

-4 часа жизни

Полнейший кал

Серіал неймовірний! Знятий на високому рівні! Серце розривалося від початку і до кінця.

Дарма витрачені години

Дуже затягнуто, але шикарна робота! Чудово зіграно, такий мікс почуттів від перегляду 🙄

Серіал «Юнацтво» (2025) глибоко досліджує психологічні аспекти сучасного підліткового життя, зокрема:​

Вплив кіберзалякування та соціальних мереж: Головний герой, 13-річний Джеймі Міллер, стає жертвою онлайн-цькування, що призводить до серйозних психологічних наслідків. Серіал підкреслює, як віртуальні образи можуть глибоко впливати на емоційний стан підлітків. ​

Токсична маскулінність та субкультура інцелів: Через персонажа Джеймі розкривається залучення до інтернет-спільнот, які пропагують мізогінію та насильство. Це показує, як небезпечні ідеології можуть впливати на вразливих молодих людей. ​

Сімейна динаміка та ізоляція: Серіал демонструє, як відсутність відкритого спілкування в родині може призвести до відчуження підлітка. Джеймі проводить багато часу наодинці, що підвищує його вразливість до негативного впливу ззовні. ​

Психологічні наслідки булінгу: Показано, як постійний тиск і знущання можуть призвести до радикальних дій, підкреслюючи важливість підтримки та розуміння з боку дорослих.​

«Юнацтво» акцентує увагу на необхідності уважного ставлення до психічного здоров'я підлітків та ролі дорослих у їхньому житті.

Хлопцю не повезло з батьками. Замість того, щоб зробити все можливе і неможливе, вони вішають один одного, списуючи дитину. Ну таке.....

🤑примітивна з пальця висосана хрінь)

як скачати у вас на сайті?

Фільм основано на реальних подіях, що відбувались у голові режисера. Залишив по собі неприємний післясмак надуманості та нереалізму.

Як же важко усвідомити, що ми самі є тою першою причиною емоційних травм своїх дітей. Батько відправив сина на футбол, на бокс, купив компʼютер - все висновок « я гарний батько, мати і т.д.» Але нема блін того, що я купив сину мʼяча і ми разом пішли грати в футбол, або я дорослий бачу, що щось у тебе не виходить - не біда дитино, давай разом переживемо, вирішимо, спробуємо щось змінити.

Агов, це підлітки ! - які переживають свій біль самі, точніше вчаться керувати і реагувати на свої емоції,проблеми, бо більшості батькам ніколи пояснювати дитині, що агресія, булінг, ненависть, пристрасть - цьому є місце бути в житті. Але різниця в поясненні цих емоцій. Я злий тому, що …. Або я відчуваю ненависть тому, що… я не впевнений в собі тому, що мені це навʼязали. Я не знаю як спілкуватися з особою протилежної статі, бо мене не навчили, зі мною про це не говорили … пустили все на самотік… оце блін причина. Дитина це відповідальність батьків - це емоційний ресурс батьків, це час який потрібно віддати для пізнання і розвитку своєї ж дитини, говорити, вчити і уважно слухати ! Постійно слухати своїх дітей, бо лишати все на фразу та якось буде - це як про те викинуте цуценя, або пощастить в житті, або поверне не туди куди треба.

Бачу, чимало підлітків не зрозуміли те, що почули і побачили. Дарма - настане час і післясмак фільму (відтак проблеми) сприймете. Одразу видно - хто в ролі крутих, а хто чуйний, вразливий, цінує життя, гідність, почуття інших.
Одні швидко зростають і стають самостійними одиницями, інших ведуть.

Юнака мало підтримував той, хто йому був найважливішим. Хоча батько - просто ідеал. Не вмів, на жаль, підтримати свого хлопчика. Хоча міг бути прекрасним прикладом прекрасного мужчини. Тож хлопчик повір в, що є нікчемою. Ніж, вкладений зі словами, - покажи їй, налякай її - і чуйності в хлопчика як не було. Він не зміг справитися з емоціями, як і не зміг якось справитися з ними тато, рознісши сарай.

Жаль. То могла бути прекрасна сім.я, адже в 4 серії я просто в захваті від всіх трьох.

Любіть себе, вчіть дітей любити і поважати себе. І розвиватися - бо саме це - круто. А поливати брудом інших - це тупо.

Цей серіал просто розірвав моє серденько💔

рекомендую батькам ... була в напрузі на протязі всих 4 годин. Місями хотілося кричати від болю

Дууууже затягнуто

Рідко хто проходить підлітковий вік без булінгу.В тій чи іншій формі.
Особливо коли ти особистість і не хочеш схилятись під колектив і його придуманими кількома лідерами правилами.
Фільм - трагедія.
І для родини дівчинки і хлопця.
І це в повній нормальній родині.
80% сімей зараз розпадаються.
Діти здебільше мають жіноче виховання.
Діти весь вільнтй час належать самі собі.
Висновки для батьків мають бути дуже серьозні.
З усіх утюгів несеться: ти вільна,якщо щось не подобається- змінюй партнера.
Про дітей ніхто чомусь не згадує.
Без державної політики підтримки сім"ї нічого не вийде.
Школа,телебачення,вся пропаганда і агітація має бути спрямована на Родину,підтримку її цінностей і основ.
Інакше майбутнє за мусульманською складовою.

Чудовий складний твір 💔
Зіркова операторська робота!!
та і все інше тут зіркове

Не дуже, нудно, гідко. Нажаль у житті набагато страшніше все..

Давно такого не дивилась. Десять з десяти.

На останніх кадрах я ридма ридала, бо сама мама 4-х дітей - і як їх виховати так, щоб їх життя було довге і чесне? Я почала дивитись, побачивши відгук у ФБ. Потроху розповідала старшим синам (16 і 14 років) - перші серії. А потім старший, почувшипочаток діалогу в 3 серії між Джеймі і психологом, почав плюватись, нащо я це дивлюсь, що хлопець меле чорті-що, що я піддалась рекламі фільма, не маю своєї думки тощо. І я усвідомлюю, що щось не так, що мій син дозволяє собі таке казати мені (і це не один випадок). І висновок поки що бачу один - який мені озвучила моя мама, прочитавши десь, - і вже тоді, як старший став підлітком, що: "головне - навчити своїх дітей розуміти свої емоції і справлятись з ними: втишувати гнів, коли треба, відчувати радість, коли треба тощо..." І ось в кінці фільму я плакала разом з тими батьками, бо дуже їх розумію і думаю: звинуватити їх і зробити собі висновок, що вони не всюди чули свого сина, десь наполягали, де не треба було, а десь попустили - і то урок для всіх батьків, які то подивляться? Чи тут спадковість? - взривні емоції продемонстрували і син, і батько (в останньому - а які б у нас самих були емоції на його місці?) А, може, тут є і фізіологічно-психоемоційна чи яка там особливість самого Джеймі? Чи все таки батьки не навчили його справитись зі своїми емоціями, зі своїм гнівом, - аж до такої міри, що здійсюється цей непоправний злочин, який змінює життя всіх і назавжди?

В серіалі,як на мене, чітка паралель між батьком вбивці та батьком - поліцейським. Звичайний сантехнік та мужній правильний детектив. І у обох синів булять у школі. І Ані звичайний сантехнік,ані справедливий полісмен не змогли вберегти своїх синів від цього. Обидва батьки були емоційно дуже далеко від своїх синів. Це життя має свій темп, ми батьки працюємо, не завжди маємо час вислухати своїх дітей, нажаль. Моєму сину 12 років. Дуже важкий серіал, але рекомендую до перегляду. Мені шкода і хлопця-вбивцю і дівчинку жертву. Хоч вона і ображала його, але вона теж підліток і теж, мабуть, не знала всю серйозність своїх дій та не знала до чого це може призвести. До того ж вона також травмована хлопцем, який показав усім ії інтимні фото.
І ще, в серіалі показана дуже лояльна та людяна до підлітка система пробації, усі дорослі, незважаючи,що перед ними вбивця намагаються допомогти, не травмувати, накормити врешті решт. А тепер уявіть,що трапляється з людиною, яка проходить шлях в наших реаліях. Це назавжди зломане життя, ні про яку реабілітацію або перевиховання мови і йти не може. Бережіть своїх дітей.

Ні ну він хоть живий залишається, а дівчину не вернути, і що вчить цей серіал, та нічому, просто перевтілення способу життя батьків одне в інше, шкода що витрачали свої ресурси і все марно, він псих

В мене син 9 років, який нещодавно не стримався на образу та подрався в школі на уроці фізкультури, виплиснувши агресію. Я так і не змогла у нього випитати що ж сталося. Яка причина?
І що саме цікаве, ніхто з вчителів нічого мені не сказав. Поки я не спитала у сина, де ланцюжок з хрестиком. Тоді він, наче невзначай сказав, що подрався три дні назад. Три дні! А я нормальна мати і в сім'я нормальна, і освічені всі і при посадах. І розмовляємо про все постійно і книжки розумні читаємо. А ось взяв і не розказав.
Я до чого це все.
Згадайте у 2 серії, як вчителі у школі всіх сварили за телефони і дітям було пофіг.
Так от, книжки книжками, а реальність яка зараз у наших дітей під впливом гаджетів зовсім інша. І вчителям начхати, що вони роблять. Аби відсидіти день.
І як я можу знати, що сталося у моєї дитини, якщо навіть вчитель не сказав!
Сумбур, але я ще раз задумалася про те, як поводитися зі своїм сином.